Анотація до
доповіді
«Забезпечення усвідомленої
мовленнєвої діяльності учнів у
процесі корекції їхньої рухової діяльності на заняттях з фізичної культури»
У доповіді
акцентується увага на пріоритетності рухової діяльності
на заняттях з фізичної культури, яка є
паралельною функцією щодо розвитку й активізації мовних вправ та комунікативних здібностей.
Діти з вадами слуху — одна з найбільших
типологічних груп серед дітей з особливими потребами.
Їхня
подальша адаптація до оточуючого середовища,соціалізація та інтеграція в
суспільство залежить:
Від
стану їх фізичного здоров'я, активності та можливості самореалізації, а не
тільки від розвитку слухового сприйняття. Глухота, як органічний дефект
(розглядається виключно з боку фізичного розвитку та формування дитини) не є
недоліком особливо тяжким. Але викликана цим дефектом німота, неможливість
опанування мовою створюють одне з найважчих ускладнень всього культурного
розвитку.
Дефект
створює одні труднощі для органічного розвитку і зовсім інші для культурного.
Ступінь і характер розбіжностей будуть визначатися та вимірюватися якісним і
кількісним значенням дефекту для кожного з цих двох планів. Свого дефекту
дитина безпосередньо не відчуває, вона сприймає ті труднощі, що виникають,
через дефект. Дефект реалізується як соціальний вивих.
Мовлення-найважливіший інструмент пізнання;
мислення-засіб організації рухової поведінки. Засвоєння мовленнєвих одиниць
починається зі сприймання. Слухове сприймання-основа правильного мовлення.
Механізм
слухового сприймання мовлення в дітей зі збереженим слухом формується природним
шляхом у процесі спілкування з оточуючими людьми. У дітей з порушеннями слуху
такі механізми можуть формуватися лише в межах наявних залишків слуху та на
основі досягнутого рівня слухо-мовленнєвого розвитку.
Отже,
важливою педагогічною основою ефективної корекції рухової сфери дітей зі зниженим
слухом слід вважати акцентований корекційно-педагогічний вплив на інтенсивний
розвиток рухового потенціалу цих дітей, узгоджений з ритмом вікової еволюції
моторики людини, а саме: сенситивними періодами розвитку рухової функції та
збільшення конкретних рухових спроможностей у групі дітей даної типології. До
того ж, чим раніше розпочата корекція рухових дій, тим більше вона набуває
превентивного напрямку і тим вагоміший результат можна отримати.
У
процесі корекційно-компенсаторного навчання дітей руховим діям цілком ми
застосовуємо усі види мовлення (усне, дактиль, жести, письмове). Разом з тим, у
роботі з фізичного виховання та ритміки дітей дотримувались принципу комплексного застосування різних видів і форм
мовленнєвої діяльності при домінуючій ролі усного мовлення. Характер, обсяг і
форма мовленнєвих компонентів рухової діяльності визначається цільовим
призначенням інформації та рівнем мовленнєвого розвитку учнів і етапом навчання
рухових дій.
Необхідність
внесення корекції з боку вчителів ритміки та фізичного виховання виникає при
неузгоджені орієнтованої та виконавчої частини дії, а також у випадку
незадовільного підсумку виконання вправи. Якщо рухове завдання виявлялося
складним для дітей з вадами слуху, тоді ми трохи спростували його, змінюючи більш
легшим, або пропонуючи виконати його в спокійному темпі, акцентуючи увагу цих
дітей на якості його виконання. Такий підхід дозволяє підвищити якість;
важливий не тільки результат (хто стрибне далі, пробіжить швидше чи перемога в
будь-яких іграх, естафетах, танцях), але й якість виконання заданого. Після
виконання якої-небудь рухової дії ми ще раз з дітьми вголос повторюємо його
назву, спосіб пересування, і даємо установку на їхнє запам'ятовування, що
сприяє формуванню значеннєвого (логічного) образу руху, його усвідомленого
виконання дітьми з вадами слуху.
Вагомого значення на заняттях
компенсаторно-корекційної спрямованості має те, що наша кафедра використовує
такі форми словесних повідомлень: розбір рухової дії, її оцінка, опитування,
бесіди. Нашу оцінку дій дітей з вадами слуху з акцентуванням уваги на окремих
найбільш істотних її деталях і вказівкою способу виправлення при наявності
помилок на етапі початкового розучування, а також коротку оцінку на етапі
вдосконалення, ми розглядаємо як один з основних методів корекції помилок, що
виявляються в руховій сфері дітей. При цьому важливе значення має застосування
прийомів стимулювання індивідуального успіху в навчанні. Такі прийоми навчання
руховим діям дітей ми застосовуємо відразу ж після виконання дитиною рухового
завдання.
Створення сприятливих умов для засвоєння
рухових дій учнями дозволяє уникнути ряду грубих помилок уже на етапі їхнього
розучування, тобто запобігти їхній появі (превентивне навчання). Крім того,
активна цілеспрямована робота нас як педагогів,так і самих учнів у процесі
корекційно-розвиваючого навчання на заняттях фізичної культури та ритміки
передбачає виправлення помилок пов'язаних з недоліками у руховій сфері (уже
наявними в них), а також корекцію помилок, що виникають по ходу вивчення
рухових дій.
Таким
чином, при сприйманні глухими дітьми словесної інформації на заняттях фізичної
культури та ритміки спостерігається значний прояв їхніх мовних особливостей:
звуження обсягу інформації, що надходить у процесі навчання руховим діям,
зниження швидкості її сприймання та переробки у більшості випадків, її
перекручування; обмеження словесного запасу; порушення зв'язку слів і
словосполученнях і окремих реченнях, помилки у вимові, заміна одних слів
іншими, занадто вузький чи широкий опис необхідної термінології; використання
специфічних видів мовлення (дактиль, жести, мімічне мовлення).
Слід зазначити, що такі недоліки
мовленнєвої функції мають стійкий харктер і зберігаються впродовж всього
періоду навчання у школі, але найбільш їх прояв у дітей з вадами слуху
виявляється у молодшому шкільному віці. Усе це вказує не тільки на недорозвиток
мовлення дітей з вадами слуху, а й на особливий рівень можливостей пізнання
оточуючого світу, своєрідний спосіб мислення і особливим розвитком інтелектуальних
операцій аналізу та синтезу.
Цілком очевидним є те, що терміни та
фразеологія, які застосовується нами, відрізняються не тільки кількістю
недостатністю словника, але й якісною своєрідністю. Стійке зниження слуху
призводить до викривленого сприймання, запам'ятовування та вимови слів,
словосполучень і речень. Враховуючи зв'язок другої сигнальної системи з рухами
та роль смислового образу у створені адекватного уявлення про рухові дії, які
вивчаються, можна припустити, що не тільки недостатній словниковий запас та
обмеження інформації, яка надходить до дітей з вадами слуху на наших уроках,
призводить до недоліків їх рухової сфери, але й викривлене сприймання слів і
фраз також «спотворює рух», спотворюючи лише
приблизне смислове уявлення про нього.
Таким
чином, з одного боку, слухова недостатність призводить до затримки і порушення
ходу мовленнєвого розвитку, що здебільшого перешкоджає розвитку та корекції
рухової сфери глухих дітей. З іншого боку, застосування залишкового слуху на
наших уроках сприяє усвідомленню рухової діяльності дітьми зі зниженим слухом,
позитивно відбивається на їхньому мовленнєвому розвитку в цілому, сприяє
послабленню первинної вади. У процесі фізичного виховання та ритміки нам
доводиться зіткатись з серйозними мовленнєвими проблемами, які в ході навчання
цих дітей рухових дій, обертаються помилками в розумінні поданої інформації та
неминуче відбиваються на техніці їх виконання.
Особливість рухової діяльності
дітей з вадами слуху полягає в тому, що практичне опанування рухових дій
відбувається в умовах ускладненого спілкування, порушення функціонування
важливого сенсорного каналу (слуху), неможливості повноцінно використовувати
одне з основних джерел інформації. Наша кафедра застосовує у процесі занять з
фізичної культури, ритміки такі організаційно-методичні основи навчання, які
дозволяють їм на неповноцінній сенсорній основі робити системний аналіз і
синтез рухових дій і при необхідності здійснювати їх корекцію.
Дефект слуху неминуче
відбивається на розвитку мовлення, пізнавальній діяльності, руховій функції
дітей, що ускладнює засвоєння ними
інформації, яка надходить ззовні. З цією метою вчителя ФВ на уроках
пропонують виконувати рухове завдання у помірному чи середньому темпі, намагаючись
не допускати помилок. У випадку, коли діти зрозуміли і виконали правильно дії,
то треба здійснювати перехід до виконання його в швидкому темпі.
Сприймання мовлення та
проговорювання повинні знаходитися у тісному взаємовпливі, тому що вони
становлять два аспекти одного процесу. Чим краще дитина зі зниженим слухом вміє
розмовляти, тим вище стає її компетентність у сприйманні та переробці
мовленнєвої інформації з ФК.
Важливе
значення набуває місце знаходження вчителя стосовно учнів (відсутність між ними
положення тіла). З огляду на це під час подачі усних інформаційних повідомлень,
вчителі ФК намагаються максимально скоротити відстань між вчителем та учнями.
Це дозволяє учням не тільки зчитувати мовленнєвий матеріал з губ, але
залежно від ступенів втрати слуху і
розвитку слухового сприймання, сприйняти його на слух.
Оскільки,
научена і словесна форми інформації надходять до учнів по єдиному візуальному
каналу,у вчителів ФК виникає необхідність у послідовному застосуванні наочних і
словесних компонентів інформації. Засвоєння спеціальної термінології на уроках
ФК відбувається під час організованої рухової діяльності на зорово-слуховій, жестово-слуховй, дактильно-слуховій і
слуховій основі. Для організації на уроках ФК усвідомленої рухової діяльності
вчителя ФК застосовують такі форми мовленнєвої діяльності, як:
–
Інструкція,
–
Розповідь,
–
Пояснення,
–
Вказівка,
–
Аналіз.
Вчитель ФК КЗ ЗСЗШІ
«Джерело» ЗОР Свірюков В.І.
Здоров’я дітей – одне
з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів,
суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім
держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. «Здоров’є
– не все, але без здоров’я- нічого». Сократ.
За останнє десятиріччя
чітко спостерігаються такі фактори, які впливають на стан здоров я учнів, а
саме: зростання навчального навантаження, вільний час діти все більше проводять
за переглядом фільмів, за комп’ютерними іграми. Усе це призводить до гіподинамії, порушення постави,
порушення зору.
Сучасна медицина
займається не здоров’ям, а хворобами, не
профілактикою, а лікуванням. Завдання ж школи –
зберегти, зміцнити здоров’я учнів, сформувати в них
відповідальне ставлення до власного здоров’я. Ми вчителі фізичної
культури ставимо за мету постійно і систематично зберігати і зміцнювати здоров’я учнів.
Ми прагнемо, щоб урок був здоров’язберігаючим,
здоров’яформуючим, здоров’язміцнюючим, спрямованим на формування позитивної
мотивації на здоровий спосіб життя, учимо культури здоров’я на засадах
розвитку життєвих навичок. Такий підхід до уроку
зобов’язує нас бути взірцем здорової
людини.
На уроках фізкультури ми враховуємо вікові та анатомо-фізіологічні
особливості розвитку учнів, розвиваємо значення занять фізичними вправами,
сприяємо формуванню вмінь та навичок здорового способу життя, профілактики
захворювань, травматизму.
На уроках здійснюється диференційований
підхід до учнів, враховується рівень здоров’я та рівень фізичної
підготовленості. Базуючись на цих показниках ми підбираємо фізичні вправи,
навантаження, враховуємо їхню інтенсивність.
Також на уроках
фізкультури проводяться між предметні зв’ язки з фізіологією людини, гігієною,
музикою, історією фізкультури та спорту. Так у вересні проводили тиждень
фізичної культури та спорту де проводились спортивні змагання, рухливі ігри,
конкурси, вікторини, малюнки на асфальті. Усі
діти відвідують обов’язкові уроки, але
виконують загально розвиваючі та коригуючи вправи з різним фізичним
навантаженням та ті , які їм не протипоказані.
Впровадження здоров’язберігаючих
технологій потребує від нас учителів по-перше не допускати перевантаження
учнів, визначаючи оптимальний обсяг навчальної інформації й способи її надання,
враховувати інтелектуальні та фізіологічні особливості учнів, індивідуальні
мовні особливості кожного учня. Намагаємось планувати такі види роботи, які
сприяють зниженню втоми.
Здоров’язберігаючі
технології передбачають: зміну видів діяльності, чергування інтелектуальної,
емоційної, рухової видів
діяльності; групової й
парної форми роботи, які сприяють підвищенню рухової активності, вчимо вмінню
поважати думки інших, висловлювати власні думки, правилам спілкування;
проведення ігор та ігрових ситуацій, нестандартних уроків, інтегрованих уроків.
Проводимо спортивні
змагання: «Веселі старти», «Тато, мама, я- спортивна сім’ я», «День збройних сил України», «День захисника
Вітчизни», різноманітні рухливі, народні ігри , День туризму, День Українського
козацтва.
Здоров’я – це найвище благо, дароване людині природою. Без нього
життя не може бути повноцінним і щасливим. На жаль, досить часто діти-через
необізнаність, дорослі-через легковажність бездумно розтринькуємо цей дарунок, забуваючи,
що втратити здоров’я легко, а повернути - дуже важко, інколи неможливо.
Як не прикро. Природа
дарує здоров’я з однією умовою: його потрібно
належним чином підтримувати, зміцнювати, тренувати.
Якщо ж людина порушує цю
умову, то природа відбирає здоров я і дарує його комусь іншому з тією ж умовою. Збереження і зміцнення здоров’я молодого покоління - найважливіша функція шкільної освіти.
Таким чином, вся робота
вчителів фізичної культури нашої школи
направлена на те, щоб допомогти
дітям усвідомити, що здоров’я - це прекрасний дарунок, першооснова щастя
людини, тому треба його берегти й зміцнювати. При цьому ми враховуємо всі сфери
здоров’я: фізичне, психологічне й соціальне, що дає можливість зберегти і
зміцнити здоров’ я кожного школяра.
Комментариев нет:
Отправить комментарий